AU Хімікус

Перший урок   «Україна – єдина країна!»

Класний керівник 7 – Б класу Дігавцова Л.Ю.

Мета: виховувати любов до Батьківщини, формувати в учнів прагнення бути свідомим громадянином України.

Наочне оформлення: букети з гілок калини та верби, вишиті рушники.

Музичне оформлення: пісня «Примиріться сини» у виконанні Івана Поповича, пісня «Плине кача по Тисині» у виконанні Піккардійської  терції, українська народна пісня «Ой у лузі червона калина».

Обладнання: стелаж для виставки малюнків «Мальовничі куточки України».

Технічні засоби: магнітофон.

Хід уроку

Учитель.  Розпочати наш перший урок у цьому навчальному році я б хотіла такими словами:

Велична і свята, моя ти Україно,

лише тобі карать нас і судить.

Нам берегти тебе, Соборну і єдину

І нам твою історію творить!

Тема нашого уроку «Україна – єдина країна».

         Україна – це земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Саме слово «Україна» означає країну, край де живуть українці, український народ.

            Україну можна уявити у вигляді великого дерева, де кожна гілка – це один із народів, що проживає в нашій країні, а кожен із листочків – це один із громадян України.  Коріння дерева – це глибока, сива давнина, з якої починається історія нашої Батьківщини. Коріння живить дерево, і листочки всмоктують все необхідне для життя. Так і всі ми, вивчаючи нашу історію, живимося славним минулим наших предків і накопичуємо силу , наснагу для навчання, праці, майбутніх славних подвигів на благо України.

Учень1.  Я україночка від роду,

Землі цієї я краплинка,

Я – доля рідного народу,

Його дитина – українка.

Учень 2. Хай сонце сяє в нашій пісні

І світом котиться луна.

Ми в чомусь, може, трохи різні,

Та Україна в нас одна.

Учень 3. Благословенна будь, земля моїх батьків

І щедра нива степових просторів,

Що пам’ятає славу козаків,

Своїх захисників, своїх героїв.

Учитель. Україна з початку свого існування змушена була боротися із зовнішніми та внутрішніми ворогами за свою територію та незалежність. Починаючи з Київської Русі і аж до сьогодні українцям доводиться  зі зброєю в руках відстоювати свою землю. Спочатку від набігів печенігів, половців, Чінгіс - ханової та Батиєвої навал, а потім від польських панів та Московії. На захист неньки - України піднялися козаки на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким  і створили свою державу Гетьманщину. Та не змогли  її довго утримувати незалежною від сусідніх держав, бо між українськими політиками не було єдності. І потрапили українські землі під владу Російської та Австро-Угорської імперій.

Наша історія –  це історія мужнього народу,  що віками боровся за свою волю, щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня.

Звучить українська народна пісня «Ой у лузі червона калина»

Учитель. Україні довелося пройти крізь довгі роки лукавства і забуття. Крізь ті роки, під час яких вона втрачала свою національну самобутність, економічну самостійність та духовну самовизначеність. Та збулися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України.

Початок ХХ століття ознаменувався новою визвольною боротьбою українців за утворення самостійної незалежної держави. У 1917 році на землях центральної та східної України, що була під владою Російської імперії, національними патріотами було створено Українську Народну Республіку, першим Президентом якої став відомий історик, професор Михайло Грушевський. А в цей же час на західноукраїнських землях, що були під владою Австро-Угорщини, теж було проголошено незалежну Українську державу під назвою ЗУНР. І у січні 1919 року ці обидві українські держави підписали документ про об’єднання українських земель в одну єдину Українську державу.  Ця подія увійшла в історію нашої країни як Акт Соборності, тобто об’єднання українців сходу, заходу, півночі   і півдня в єдину незалежну українську державу.

Так утворилася єдина незалежна Українська Соборна держава.  Український народ, визволений могутнім поривом своїх власних сил, почав    дружніми зусиллями усіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу на благо і щастя всього її трудового народу.

Учень. Та недовго вона проіснувала, бо для цього були різні причини: внутрішні – влада не створила армію, яка б змогла захистити державу від нападу сусідів; зовнішні – більшовицька  Росія на чолі з Леніним почала війну проти УНР і завоювала її. Україна стала частиною Радянської імперії під назвою СРСР. У 1991 році, коли  СРСР розпався, Україна однією з перших колишніх його республік проголосила незалежну Українську державу.

Учень.     Тобі, Україно, мій мужній народе,

                  Складаю я пісню святої свободи

                  Усі мої сили і душу широку

                  Й життя я віддам до останнього кроку

                  Аби ти щаслива була, Україно,

                   Моя Батьківщино!

Учень.   Нам дух волелюбний від скіфів дістався,

Широка душа – від безмежжя степів.

Хто серцем тебе, Придніпров’я, торкався,

Той душу твою осягнути зумів

Учень. Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Учень. Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов’їну .

Учням пропонується переглянути міні-презентацію про Україну

Учитель. Минуло  23 роки незалежності, і знову українці постали перед загрозою знищення нашої держави.            Наш народ і армія стали на захист своєї Батьківщини. Сотні громадян України уже віддали своє життя, захищаючи рідну землю. Першими  Героями  стали хлопці з «Небесної сотні», які загинули на Євромайдані  у Києві. Там, у мирних акція, вони відстоювали право бути Україні вільною, сильною, заможною європейською державою.        Отож,  на жаль, сьогодні склалася така ситуація, в якій ми знову маємо боронити свою неньку Україну від ворога,  який ще недавно називався нашим братом. Щоб перемогти у цій битві, ми усі повинні об’єднатися.
Тільки у єднанні наша сила. І нашим обов’язком є зберегти ту Соборність, незалежність, волю яку так довго та важко здобували наші пращури, і за яку  сьогодні українські патріоти кладуть голови на східному кордоні.

            Багато зусиль витрачає на мирне врегулювання цієї ситуації наша влада. Ми маємо велику надію на те, що при підтримці міжнародної спільноти у нашій справедливій  боротьбі за єдину і неподільну європейську  державу українці переможуть.

            Герої ­– не вмирають, а поетичні рядки ще краще допоможуть нам зберегти пам'ять про загиблих і передати її нащадкам.

Учні читають вірші невідомих авторів, присвячені Небесній сотні

Учень. НЕБЕСНА СОТНЯ… ГЕРОЇ  НЕ ВМИРАЮТЬ!  ВМИРАЮТЬ ВОРОГИ!
…і мовчки сотня непокорених героїв
відходила у чисті небеса,
і погляди знесилених мільйонів
дивились вслід братам, батькам, синам;
у темне небо по руках в відкритих трунах
до світу кращого крізь сльози матерів,
не буде прощення убивцям й нам не буде,
коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,
хто не дістався правди, оступившись на півкроці,
хто згас за нас, недотягнувши до весни,
тримає курс у небеса славетна сотня,
землі своєї упокоєні сини.
Горять серця, палають вільні душі,
зійшла зоря, гряде нове життя,
герої не вмирають, кличуть нас на барикади,
і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,
витає дух нескореної волі,
гримлять щити, молитви і пісні,
рядами рівними між нас ідуть герої,
усі, хто голову поклав в ці темні дні.

Учень.Ой матінко рідна, і батьку мій рідний
Упали окови, сьогодні я вільний
Тепер я на Вас із неба дивлюся.
За волю, за спокій до Бога молюся!
Брати в нас стріляли, знущались, вбивали,
Але Ми Стояли! Стояли! Стояли!
Стояли за правду, стояли за віру,
За наше майбутнє,  за всю Україну!!!
Небесною Сотнею Нас Ви назвали,
Бо голову Ми за Вкраїну  поклали.
Ми не хотіли  ні  війн, ні розрухи,
Хотіли, щоб  владою  були  почуті.
Та Нас не почули, на  Нас  незважали
І снайпери в спини Нас розстріляли.
Сьогодні  Ми  в  небі, та думкою з Вами-
Батьки Наші  рідні, Наш Рідний  Майдане!!!

Учитель. У ці нелегкі для нашої країни часи українці проявляють чудеса хоробрості, відданості своїй Батьківщині, рідній землі, відстоюючи її інтереси. Небувалий прояв патріотизму охопив усю країну. Ми пишаємося цими проявами справжньої любові до своєї рідної землі. Гордимося, що наша молодь надзвичайно патріотична, і це довела своїми справами. Юнаки у армію ідуть добровольцями, волонтери допомагають армії усім, чим тільки можуть. Увесь народ матеріально підтримує наші Збройні Сили.

                        Що значить бути  українцем,українським патріотом? Це перш за все оберігати свою державу, працювати на її благо, процвітання. А ще значить –  пишатися своєю Вітчизною.

І нам є чим пишатися. Ми пишаємося красою української природи, древніми традиціями і мудрістю предків, найбагатшою культурною спадщиною.  Бути українцем – значить беззавітно вірити в Україну, як вірили в неї генії і безстрашні захисники українського народу. Тільки почуття любові й глибокої гордості за  Вітчизну разом з вірою у її величне майбутнє дає кожному українцеві, незалежно від того, молодий він чи сивий, чи живе він в Україні, чи в інших краях, право стверджувати: це моя країна, мій народ, моя Україна! 
— А що для Вас означає «бути патріотом»? 

Бесіда з учнями

Учитель: Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною.

Ми маємо розуміти, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, повсякчас пам’ятаючи про незліченні жертви, покладені на вівтар єдності,  незалежності, соборності нашої України.

Учень. Наша Україна – єдина країна! І не важливо на якій частині цієї величної держави ми проживаємо, ми єдині. Єдині в думках, в помислах, в бажанні жити у вільній, незалежній державі.

 Україна єдина! Від краю до краю.

 Нас усіх спільна ціль у житті поєднає!!!!

 Прийде час, і візьмемось всі разом за руки.

 Миру прагнемо ми для дітей і онуків!!!

 І нікому нас не розділити. Ніколи!!!

 Україна єдина!!! Від степу до моря!

 Від рівнин і до гір Україна єдина!!!!

 Київ, Харків, Донецьк, Львів і Крим –Україна!

 І немає різниці у вірі чи в слові...

 Ми пліч -о -пліч за неньку стояти готові!

 Не важливо хто звідки. Народ ми єдиний!

 Нас єднає любов до своєї країни!

Учень. Молюсь за тебе, Україно,

Молюсь за тебе кожен час,

бо ти у нас одна-єдина, –

Писав у віршах наш Тарас.

Молюсь,– казав він, щоб у тебе

Не було між людьми війни,

Щоб завжди було чисте небо

На нашій стомленій землі.

Щоб завше у садку смерека

Весняним квітом під вікном цвіла

І прилітали з вирію лелеки,

Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

Звучить пісня «Плине кача по Тисині» у виконанні Піккардійської  терції , присвячена Небесній сотні. Оголошується хвилина мовчання

Учитель: Україна – це краплина сонця на карті світу. Вона осяяна багатовіковими традиціями, піснями, історією. Наша земля наділена неоціненними скарбами та багатствами родючих земель та повноводних рік.

У кожного з нас є рідна хата. Подумайте, скільки потрібно праці, щоб утримувати в домі порядок і лад, щоб було в ньому чисто і затишно, щоб жилось заможно.

Україна – наш спільний дім. Тож маємо дбати усі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса. Усі ми повинні усвідомити: своє, рідне – не тільки хата й подвір’я, а й вулиця, село чи місто, де ти живеш, ліс і річка, степ і море , і вся розмаїта наша країна.

Підходить до карти України

Двадцять чотири області, Автономна Республіка Крим, місто Севастополь  та столиця України – Київ, розташовані на карті нашої держави. Від Ужгорода до Луганська, від Києва до Сімферополя, Україна багата родючими ґрунтами, водними ресурсами, корисними копалинами, різноманітним рослинним та тваринним світом, умовами для розвитку промисловості та сільського господарства. Економічна могутність України, так само, як політична і культурна, залежить від її цілісності й неподільності.

Учитель: Послухайте ось таку притчу.

Якось, у коробці лежали тюбики з фарбами. Одного разу біла фарба сказала чорній,  що в тюбику лежала найближче до неї:

-    Сестро, що за біда трапилася з тобою? Чому ти така брудна?

-    Я не брудна, такий мій колір, - відповіла чорна фарба.

-    Тоді ти неправильна фарба, і колір у тебе неправильний. Подивись на мене, ось яким повинен бути справжній колір, і взагалі, всі кольори походять від білого, тому нема нічого більш витонченого, як білий колір, на котрий повинні прагнути бути схожими усі інші фарби.

Це зауваження не сподобалось чорній фарбі і вона незадоволено відповіла:

-    Ні, це ти неправильна, а мій колір найправильніший. І взагалі,  якби не було чорного кольору, то нічого видатного не змогли б намалювати. Спробуй без мене щось намалювати, білий аркуш так і залишиться білим.

Почувши це, засперечалися інші фарби і навперебій почали доводити, що тільки їх колір правильний і потрібний. Що тільки вони будуть обрані художником для створення шедевру. Довго та запекло вони сперечались, так, що деякі навіть почали вибризкуватись з тюбиків через розбурхану неприязнь.

Та раптом кришка коробки відкрилась і на тюбики впало яскраве світло. Художник вийняв фарби і видавив їх на палітру. Потім, змішавши їх одна з одною, наніс на полотно,  де й відбулося їх примирення. Художнику не було ніякого діла до їх протиріч, він бачив єднання у різноманітності. Для нього були важливі всі кольори. Так був створений великий шедевр, де фарби не протистояли, а взаємодоповнювали одна одну.

Так і в нашій країні, кожне місто, кожна область – це лише окремий тюбик з фарбою, а разом ми – квітуча, барвиста Україна.

Учитель: Звичайно ж у кожного з нас є рідні та друзі з різних куточків України. Пропоную вам підійти до карти та наліпками з кольорового паперу позначити міста,  де проживають ваші рідні та друзі.

Учні підходять до столу, беруть наліпки з кольорового паперу прикріплюють їх на карті України, позначаючи місця, де проживають їх родичі, друзі, знайомі.

Учитель: Погляньте на карту нашої Батьківщини.  І хоч усі ми різні, та разом зуміли створити ось який шедевр.

Читець 7:  Хай вище виросте пшениця,

 Хай глибшає дніпрове дно!

 Не розділяють нас границі,

 Бо ми побратані давно.

Учитель: Символічним є те, що на Майдані, виборюючи свою свободу й нове життя для України, стояли поруч пліч-о-пліч представники різних регіонів України: Івано-Франківська і Харкова, Львова і Кіровограда, Чернівців і Полтави, Рівного, Одеси і Севастополя.

А коли після анексії Криму та подій на сході України сотні сімей, зіткнувшись із труднощами, змушені були покинути свої домівки у пошуках безпеки, їх охоче прийняли родини з Прикарпаття, Волині, Київщини, Черкащини та інших територій України.   

Це ще раз доводить, що Україна – єдина держава, і кримські татари разом з українцями і всіма іншими національностями, які проживають на території України – єдиний народ.

Учитель: Перед вами лежать вирізані з паперу голуби. Пропоную вам написати слова підтримки вашим одноліткам, сім’ї яких змушені були покинути свої домівки у пошуках безпеки.

Звучить мелодія на бандурі у виконанні Ярослава Джуся. Учні записують свої побажання, слова підтримки на голубах з паперу та прикріплюють їх на дошці

Читець 8: Дмитро Павличко «Клятва»

Ми, народ, що вийшов із неволі,

Клянемось в благословенну мить –

Всі свої тисячолітні болі

В славу України перелить.

Ми, народ, що вийшов із неволі,

Клянемось в благословенну мить –

Стати рівним у народів колі,

На свободі й для свободи жить!

Учитель: Україна потребує нашої виваженості, єдності, мудрості. Ми пишаємося нашою молоддю. Вона активна, здатна відстоювати своє майбутнє. Ми повинні поважати себе, свою державу, тоді інші країни поважатимуть нас.

Будем жить! На зло гіркій недолі,

Будемо мову рідну берегти,

Будемо сіять на своєму полі!

Любити, красивішати, рости.

Учитель: Сердечно бажаю вам міцного здоров’я, щастя, добра, миру, злагоди і глибокої віри у гідне майбутнє рідного краю та України!