У середні століття домашній олов'яний посуд , олов'яні органні труби часто вражала дивна «хвороба»: без видимих причин ці предмети розсипалися в сірий порошок. Більше того, предмети «заражалися» один від одного - від зіткнення «здорових» з «хворими». Довгий час явище залишалося незрозумілим і завдавало великої шкоди, за що і було прозвано «олов'яною чумою». Зараз відомо, що за температури нижче 13 0С олово починає переходити зі звичайної сріблясто - білої аллотропної модифікації (ρ = 7,3 г / см3) в порошкоподібне сіре олово (ρ = 5,8 г / см3). Процес йде особливо швидко при -39 0С і прискорюється в присутності сірого олова. Ось і розгадка «олов'яної чуми».
Тепер зрозуміло, чому олов'яні ґудзики на мундирах солдат наполеонівської армії несподівано стали розсипатися під час тріскучих зимових морозів.
«Олов'яна чума» стала причиною загибелі експедиції Роберта Скотта, що прямувала до Південного полюса. Експедиція позбулася рідкого палива, що зберігалося в спаяних оловом металевихконтейнерах. Тому моторні сани, використовувані для пересування, виявилися непридатними.
Немає коментарів:
Дописати коментар